четвер, 7 травня 2009 р.

Мала енциклопедія Лохвиччини. Зміст


Мала енциклопедія Лохвиччини
Вступне слово Василя Томківа ........................................................................................................ З
Церкви, священики, їхні нащадки. Наша віра ................................................................................... 9
Перші поселення, згадки, пам'ятки, заповідники..............................................................................31
Про Лохвицьку ратушну книгу та про козацьку минувщину.............................................................43
XVII століття. Лохвиця - «осередок розрухи». Відродження краю...................................................51
Лохвиця-розкішниця. Поселення на берегах річок Сули й Лохвиці. Кріпаки та власники................59
Лохвиця: фортеця, брами, герб. У складі Козацької Держави та на службі Московії.......................71
Дещо з історії лохвицьких і сенчанської козацьких сотень та окремих населених пунктів краю
у світлі «Лохвицкого исторического сборника» ..............................................................................87
Григорій Сковорода, Іван Кавалерідзе, а також С.Гамалія, П.Юркевич, М.Зеров та інші.
Із Архіву Коша Запорізької Січі.......................................................................................................99
Лохвицькі міські правителі у XVIII—XIX ст. Декабристи на Лохвиччині.
Чужинецькі військовики, імперська влада Московії.......................................................................107
Загальноросійський ліберальний рух. Лохвицьке Товариство сільських господарів (ЛТСГ).........113
Лохвиця, її урядники, визначні мешканці на переломі XIX і XX століть.
Про назви вулиць, провулків та місцевостей.................................................................................121
Дещо про чумаків. Краєзнавчий музей, його історія та співробітники. Вітряки та ярмарки...........129
Тарас Шевченко, рід Мартосів, Дмитро Андрієвський, Анна Керн та Лохвиччина............................135
Земство, його гласні (радні), земська управа, пошта та телефонна мережа
Лохвицького повіту. Слово про Марію Башкирцеву......................................................................145
Становлення та розвиток охорони здоров'я. Останні дні земської управи...................................155
Вкотре про славетних земляків: Кайданов, Васютинський, Гордон, Охотніков,
Пивоваров, Ротмістров та інші......................................................................................................161
Лохвицький Народний будинок. Актори, митці, етнографи і кобзарі .............................................173
Розвиток дореволюційної освіти, земські школи. Доля Архипа Тесленка ......................................179
Про Вище початкове, реальне та комерційне училища.
Лохвицький кобзар Іван Кравченко-Крюковський ........................................................................189
Вихідці та мешканці історичної Лохвиччини й сусідніх місцевостей:
полк. Петро Дяченко, ген. Михайло Крат, економіст М.І.Туган-Барановський.................................197
Про Нестора Городовенка, Дем'яна Попова, Івана Багряного та Кирила Осьмака..........................207
Революційні заворушення початку XX століття. Микола Міхновський,
Павло Скоропадський, Симон Петлюра.........................................................................................213
Адвокат Яків Ліберман - захисник лохвицької бідноти. Нащадки Гната Ґалаґана і Лохвиччина.... 223
Про рід знаменитих лохвицьких купців Вард, школу глухонімих,
підприємництво і благодійництво................................................................................................231
Лохвичани в 1916—1917 роках......................................................................................................235
Єлизавета та Ромул Пренделі. Дещо про роди Брюсів, Стенбоків-Ферморів та Пренделів ...........243
Предводителі дворянства Лохвицького повіту .............................................................................247
Леонід Полтава (Пархомович) про революційні події та перше авто у Лохвиці.
Уродженці Роменщини й Лохвиця................................................................................................249
Про Петра Кандискаліва, Українську Господарську Академію в Подєбрадах,
Павла Штепу та його «Московство»..............................................................................................2ГЗ
1917—1918 - роки національного піднесення й наш край .............................................................259
Денікінська окупація.....................................................................................................................273
Українці і євреї. Композитор Ісак Дунаєвський, його творчість і родина.......................................281
Артілі, комуни, комнезами, продзакладка... Голод та селянські повстання 1920-х років...................291
В обширі повстанської боротьби: Махно, Христовий, Клітка, брати Гресі, Єна та Ольшанські.
Про генералів та офіцерів армії УНР............................................................................................299
Дитбудинки (сиротинці): тяжкі долі вихованців та їхніх вихователів.
Арешти лохвицьких керівників у 1930-х роках ..............................................................................319
Про Українську Автокефальну Православну Церкву (УАПЦ).
Мученики за віру — митрополит Василь Липківський, священик Мусій Хоць та інші.....................325
Кооперація, колективізація... Голодомор 1932-1933 років.............................................................335
Хто був Поль Половецький. Слово про Полікарпа Плюйка та Василя Барку..................................347
Явтух Гармаш і трагедія українських боротьбистів......................................................................351
Про органи ЧК-ГПУ-НКВД та міліцію на Лохвиччині. Причинки до історії української міліції .........355
Ще раз про колективізацію, індустріалізацію та голод..................................................................361
Жабківська с/г та реміснича школа, її викладачі та учні. Місцеві козацькі приповідки..................365
Роздуми та спостереження про Голодомор та репресії 1930-х років: трагедія і статистика..........369
Напередодні та в перші місяці війни. Події в Шумейковому очима радянських й німецьких
учасників подій та істориків. Розгром фронту...............................................................................381
Війна, полон та окупація................................................................................................................393
Псевдопідпілля, «Вірменський легіон», колаборація. Повстанці, партизани й лжепатріоти..............405
Дещо про партизанський загін «Сокіл», підпільний райком та його керівників..............................413
Діяльність похідних груп ОУН на полтавських та суміжних теренах...............................................417
Організація клітин «Просвіти» під німецькою окупацією. Початок визволення ..............................423
Справжні й забуті герої: підводник Олександр Маринеско,
лікар Борис Андрієвський, командири УПА «Байда» та «Волош»..................................................429
Повоєнне виселення українців та голод 1946-1947 років. Тихий спротив і відверті репресії.........443
«Соцбудівництво» на наших теренах. Початок Українського Відродження ....................................447
Мила серцю Лохвиччина й уславлені земляки..............................................................................465
Література, джерела.....................................................................................................................479
Лохвицкій историческій сборникь
Нариси з історії Лохвицької та Сенчанської козацьких сотень .....................................................485
Лохвиччина .................................................................................................................................. 535
Реабілітовані історією..............................................................................................................551
Книга Скорботи України
Жертви війни та окупації..............................................................................................................627
Остарбайтери..............................................................................................................................645
Учасники Другої світової війни Герої Радянського Союзу - уродженці та мешканці
Лохвицького району.....................................................................................................................649
Хрести Українського війська 1914—1950 ......................................................................................654
Виказ слов'янських святих...........................................................................................................655
Замість післямови........................................................................................................................657
Праці авторства Олександра Панченка........................................................................................661

Лохвиччина. Мала енциклопедія.


Олександр Панченко.
Мала енциклопедія Лохвиччини.

"Мій рідний край на тлі української історії в персоналіях"



Нехронологічні документальні й історично-літературні есеї, нариси, довідки, рефлексії та передруки

Із вступним словом до читача Василя Томківа (Болтон, Ланкашир, Англія) й післямовою Романа Маца (Бетлегем, Пенсильванія, США)

Видавництво "Гадяч" Полтавської обл. - 2008 - 664 с., іл.
ISBN 978-966-8285-71-4

середу, 6 травня 2009 р.

Дидик Галина - Зв'язкова генерала.


Дидик Галина — "Анна" — нар. 18 березня 1912 р. в с.Шибалин на Бережанщині , в родині колишнього воїна УГА Томи і Олени. Закінчила вчительську семінарію в Бережанах. Членом ОУН стала в 1939 р. Вперше арештована в 1940 р.; вирвавшись з тюрми в Бережанах, відразу перейшла в підпілля, в якому була 10 років. Була обласною провідницею жіночої сітки на Тернопільщині, з 1943 р. організовувала УЧХ, потім була зв'язковою Головного проводу ОУН, особистою зв'язковою генерала УПА "Тараса Чупринки". Захоплена 5 березня 1950 р. в Білогорщі під Львовом, разом з Провідником, встигла ковтнути отруту. Однак органи НКВД повернули її до життя, щоб здійснити жахливе слідство, яке тривало цілий рік і проходило у Львові і в Києві. Засуджена Московським ОСО на 25 років тюремного ув'язнення, яке відбувала у Володимирі і в Мордовії. Звільнилась 24 березня 1971 р., відбувши 21 рік ув'язнення (19 — в тюрмі, 2 - в таборі), оселилась у с. Христинівці на Черкащині. Залишився документ — її тригодинні спогади, записані за рік до смерті, опубліковані в 1992 р. ("Дзвін", ч. 9-10). Померла 24 грудня 1979 р., похована в Бережанах. Нагороджена Бронзовим і Срібним Хрестом Заслуги.

Зв'язкова генерала. Галина Дидик: "На жаль, і я жива..."

Зв'язкова генерала.
Галина Дидик:
"На жаль, і я жива..."

Спомини Галини Дидик- зв'язкової Романа Шухевича (ген. Тараса Чупринки), провідниці підпільного Українського Червоного Хреста та збірка праць про неї та на її пошану.
Упорядник та автор переднього слова Олександр Панченко.
Видавництво "Гадяч" - 2007- 264с.
ISBN 978-966-8285-50-9

Українці і євреї. ЗМІСТ

Переднє слово......................................................................................3
Євген Стахін........................................................................................20
До актуальних українсько-єврейських взаємин.................................... 21
Вступне слово Євгена Стахова перед учасниками ІІІ-ої
українсько-єврейської конференції......................................................29
Василь Маркусь.................................................................................... 33
Євреї і українці.....................................................................................34
Комусь це потрібно (Про деякі голоси єврейської преси в
українських справах)..........................................................................58
Микола Галів..................................................................................... 67
Українсько-єврейська конференція в Нью-Йорку............................................68
Продовжується українсько-єврейський діялог................................................. 72
Про проблеми українсько-єврейських відносин.............................................. 75
Становище євреїв у СССР (Рецензія на книгу Б. 3.І ольдберґа).................... 79
Нотатки з Другої українсько-єврейської конференції..................................... 88
Михайло Дворянський.........................................................................................93
На єврейсько-українські теми............................................................................94
ФранцШтанґль-другий Айхман................................................................... 101
Богдан Кордюк..................................................................................................... 108
Процес Айхмана............................................................................................... 109
Де1 українсько-єврейської дискусії...................................................................114
Провокація .........................................................................................................119
Загрожений Ізраїль........................................................................................... 128
І грава національних меншостей В Україні 50 літ тому.................................. 137
Кирило Ми троїш ч.............................................................................................. 153
Жменька вражень з Ізраїлю.......................,..................................................... 154
Комунізм і жидівське питання (3 приводу доповіді проф. Лнні Крігель).... 159
Михайло Мару и чак............................................................................................. 163
Євреї в Манітобі............................................................................................... 164
Василь Том кін...................................................................................................... 167
Євреї у Великобританії..................................................................................... 168
Всеволод Голубиичий.......................................................................................... 173
Потреба покращання взаємин між євреями й українцями............................ 174
Омелян Рев 'юк.................................................................................................... 185
Взаємини між українцями й євреями в Америці до Другої світової війни . 186
РЕФЛЕКСІЇ. ДОКУМЕНТИ. РЕЗОЛЮЦІЇ. ТЕЗИ...................................... 191
Реакція На книжку Т.К.Кичка "Юдаїзм без прикрас".................................... 192
Комюніке.....................................................................................
Резолюції громадських зборів у Парижі для вияву солідарности з Ізраїлем. 199
Моше Даян - «сінайський лев».......................................................................201
Жидівське питання в СРСР (тези)................................................................... 204
Становище до документу «Єврейське питання в СРСР»...............................211
Промова прокурора на процесі Шварцбарда.................................................215
БАБИН ЯР...........................................................................................................225
Михайло Дворянський: Бабин Яр..................................................................226
Костянтин Зеленко: У 30-ліття злочину в Бабиному Яру..........................237
ЄВРЕЇ...................................................................................................................261
Ізраїль Клейнер................................................................................................... 262
Сучасний сіонізм і єврейське питання в СРСР..............................................263
Українсько-єврейські взаємини і українська еміграція.................................282
Нова реальність в СРСР і проблеми українсько-єврейських взаємин.........297
Йосип Ліхтен...................................................................................................... 305
Доля і роля жидівської громади в США (витяг)............................................ 306
Українсько-жидівські стосунки в недавньому минулому та їх перспективи
на майбутнє.......................................................................................................326
На шляху українсько-єврейського порозуміння (пригорща спогадів)......... 345
Телефон: Білий дім — Кремль........................................................................351
Вен Ціон Гольдберг............................................................................................. 354
Мої відвідини України ..................................................................................... 355
Соломон Гольдельман......................................................................................... 360
Жидівська національна автономія в Україні 1917-1920 ................................ 361
Удар по українству............................................................................................373
Замість епілогу...................................................................................................386
Про автора переднього слова ..........................................................................390
Праці авторства Олександра Панченка........................................................391

Українці і євреї


Українці і євреї
Збірник статей, документів та есеїв
Упорядник та автор переднього слова доц. д-р Олександр Панченко

Видавництво "Гадяч" 2006 - 394 с.
ББК 63.3(4УКР)6 п 16
ISBN 966-8285-42-5

Зиновій Марцюк


"...Збірка на УПА - це одна з акції по лінії залучення широких народних мас до визвольної боротьби народів! В такій площині треба ставити збіркову акцію на еміграції. До речі, ми тут поза кордонами України творимо національну збірноту не емігрантського типу в повному слова того значенню: ми органічно пов'язані з боротьбою за УССД, що її проводить на рідних землях народ, визнаємо її, підпорядковуємо їй усі наші справи. Цей органічний зв'язок з краєм виявляється... в тенденції допомогти цій боротьбі тут на еміграції теж матеріяльними засобами.
Збіркою УПА включаємо частинна українську еміграцію у визвольну акцію на землях!..".
(Із Інструкції про Збірку на фонд УПА)

Зиновій Марцюк - фінансовий референт ОУН, організатор збірок на фонд УПА
"...Безпосередній показ ідей та політичних тенденцій, які лежать сьогодні в основі українського визвольного руху в його боротьбі проти московсько-большевицьких гнобителів, дуже важливий так для зовнішнього світу, як і для нас самих тут, на еміграції.
...Завданням еміграційного українського суспільства є створити таку еміграційну політичну верству і політичну організацію на партійній, громадській або державно-правній основі, яка б органічно була пов'язана з українськими народними масами та їхніми інтересами і віддзеркалювала б тут, на еміграції, той правдивий характер української визвольної боротьби на Батьківщині, в якому вона нині фактично відбувається...".
(Із книги "Про позиції українського визвольного руху...", "Пролог", 1948 рік)

Краєві позиції та фінанси ОУН і УПА. ВСТУПНЕ СЛОВО

До цього в мене були різні проекти дослідження статусу, фор­мату, змісту краєвих позицій та деяких аспектів фінансової ділян­ки в діяльності Організації Українських Націоналістів, Україн­ської Повстанської Армії та Української Головної Визвольної Ради. Деякі з них не знайшли широкого оприлюднення чи кінечної реалізації. Спроба ж проведення своїх дослідів через приват­ні архіви чи збірки документів провідних осіб українського виз­вольного руху тепер здається мені чи не найоптимальнішою, хоча такий підхід трохи звужує коло потенційних читачів, бо окремі епізоди, посилання, терміни, особи та їхні вчинки виявляються не досить зрозумілими для широкого загалу.

Ця книга, зокрема, побудована на окремих матеріалах із ар­хіву ветерана Організації Українських Націоналістів Зиновія Марцюка (нар. 1910 р.), який від часу закінчення Другої світової війни замешкав у баварській столиці — Мюнхені, столиці до­статньо автономної й особливої німецькій землі, яка є складо­вою частиною федерального державного утворення — Федера­тивна Республіка Німеччина.

Мюнхен нині налічує близько 1,3 мільйони мешканців, які дорожать своєю етнічною окремішністю, шанують свої тради­ції й плекають оригінальний баварський діалект.

Якраз Мюнхен у перше повоєнне десятиліття став осередком, де зібралася чи не найчисельніша частина української політичної еміграції, у тому числі й члени Організації Українських На­ціоналістів, що прибули з Краю, як також і ті, що наприкінці 1944 року заходами очільників Закордонного Представництва Української Головної Визвольної Ради та у зв'язку з деяким пом'якшенням німецьких позицій щодо українських патріотів, були звільнені з німецьких кацетів, де були ув'язнені німцями майже з початком Другої світової війни на території України. Поряд з членами ОУН на Захід почали пробиватися або у складі відділів, або невеликими групами чи одиноко, вояки Українсь­кої Повстанської Армії, чисельність якої у час найбільшого роз­гортання бойових дій складала близько 50 тисяч бійців. УПА, як іррегулярна збройна формація укранського визвольного руху, стала доволі ефективною формою вишколу, бойової підготовки та патріотичного виховання для більш як півмільйона україн­ців, більшість з яких, згодом, були або репресовані большеви-цькою системою, або загинули у нерівній боротьбі проти окупа­нтів в Краю.

Як масовий політичний рух українців, ОУН (революційна) в часі війни здійснила перехід на демократичні устроєво-програмові позиції, вибудувала досить розгалужену сітку підпільників, влас­ні засоби масової інформації, навіть шкільництво та господарку, а також зосередила в своїх руках на той час немалі фінансові й матеріальні ресурси. Частина з цих коштів пішла на утримання власних керівних кадрів, організацію підпільної боротьби, мате­ріально-технічну підтримку відділів УПА, яка де-факто перебу­вала під впливами ОУН на Українських Землях, що під час Дру­гої світової війни емблематично називалася бандерівською.

Волею долі та за дорученням зверхників коло керма фінансо­вої референтури ОУН на ЗУЗ з початком Другої світової війни на території України опинився Зиновій Марцюк, уродженець Озірної, що на Тернопільщині, й до недавнього часу діяч гро­мадського українського кооперативного руху.

Він ніколи не хотів популярності, не допускав у свій бік похвал та панегіриків, чим грішили чимало українських націоналі­стичних провідників з різних щаблів ОУН-нівської ієрархічної драбини. Марцюк завжди залишався практично безкомпроміс­ною людиною, намагаючись зберігати в чистоті своє добре ім'я і свої життєві принципи.

В його безкорисливій любові до України немає сліпого егоїс­тичного націоналізму. Він ставить демократичні переконання, що прийшли до нього якраз в розпалі Другої світової війни, в 1942-1943 роках, вище будь-яких високопарих націоналістич­них фраз, доґм та гасел.

Про Зиновія Марцюка ніколи й ніхто не писав. Він був і досі є проти цього, бо вважав і вважає себе рядовим учасником бурх­ливих подій у підпіллі ОУН, протиокупантській боротьбі та конкуренційному протистоянні в ЗЧ ОУН на еміграції. Він прагне, як добрий фінансист, показувати справжню роль і справжність людей лише на підставі документів. Тому мені у цій невеликій розвідці про частину архіву Зиновія Марцюка прийшлося опе­рувати виключно документами —листами, рішеннями, бухгал­терськими актами та розчисленнями, в основному тими, що без­посередньо стосуються краєвих позицій та фінансів ОУН та УПА. Він, Зиновій Марцюк, здається, неохоче посвятив мене, відносно молоду людину, і ті тяжкі та подекуди трагічні подро­биці протистояння на чужині, коли розрахунком за свої принци­пи та непоступливість інколи навіть було саме життя.

Хочеться відразу застерегти, що ця книжка не про Зиновія Марцюка, а про невелику частину його архіву, який містить досі невідомі широкому загалові документи з визвольного руху, де­яких речей з конфліктових ситуацій на еміграції у повоєнні роки, інструкції у справі збірок на фонд УПА, акції УГВР та її Закор­донного Представництва, а також матеріали у справі допомоги українським політичним в'язням в 1970-1980 роках.

Представлені документи, сподіваюсь, зможуть відіграти деяку роль у правдивому висвітленні подій з нашого недавнього минулого, вияснити ряд спірних обставин в українському визвольно­му русі останніх 7-8 десятків років, спростувати деякі неточності та перебільшення в оцінках ролі окремих постатей українського націоналістичного руху. Прийшлось подати також і деякі конт-роверсійні речі та документи, бо без цього не вийшло б повної картини для уточнення суті проблеми та критичності деяких кон-фліктових ситуацій, зокрема, в Закордонних Частинах ОУН. Зда­ється, такий підхід автора у ряду осіб на еміграції і в Україні не знайде одностайного схвалення. Однак, у площині виваженості і обгрунтованості цього підходу у самого автора праці й упоряд­ника частини архіву Зиновія Марцюка жодних сумнівів не було. Мети зацькувати, скомпрометувати чи спаплюжити когось осо­бисто чи якусь групу правдивими матеріалами з цього архіву ав­тор праці також не переслідував. І це підтвердить кожний неупе-реджений читач, в якого, здається, не буде застережень чи вагань щодо автентичності документів чи в щирості намірів автора. Вре­шті решт, — частина документів з архіву Зиновія Марцюка, вете­рана українського визвольного руху — це тільки окремі фрагмен­ти певного періоду визвольних змагань та підтримки акцій та осіб на Рідних Землях. Деякі документи та листи мають приватний характер, однак доцільність їх опублікування була обгрунтова­ною, бо деякі конспіративні речі українського націоналістичного руху вже давно втратили такий собі конспіративний або навіть суворо-довірочний характер.

Про архів Марцюка знають всі, але майже ніхто не знає зміс­ту наповнення його документів. Вони здебільшого тепер вже не є таємними, однак стосуються важливих і невідомих досі справ, як от, — фінанси ОУН та УГВР, збірки на Фонд УПА й акції ЗП УГВР, допомоги українським політв'язням, тощо.

Вдалося також ідентифікувати більшість дійових осіб у спра­ві матеріалів з Архіву, аби не наражуватися на якусь контроверсію.

Насамкінець хочу наголосити на трьох засадничих питаннях цієї монографії:

1) Зиновій Марцюк, як діяч, вийшов із українського громад­ського життя, яке активізувалося на теренах передвоєнної Ук­раїни, зокрема, в його культурно-освітянській та кооперативній ділянках, тому визначати його справжнє місце в ієрархії ОУН, ЗЧ ОУН чи ОУН за кордоном або Закордонного Представниц­тва Української Головної Визвольної Ради було б зайвим і недо­речним. Його роль у діяльності названих формацій може визна­чатися лише конкретними документами та важливішими спра­вами. Що, зрештою, може зробити безпосередньо й сам неупе-реджений читач;

2) до рефлексій, оцінок, порівнянь, переважної більшості світ­лин, усіх біографічних інформацій визначних діячів українсько­го націоналістичного середовища на еміграції та очільників й рядових учасників (у тому числі й земляків Зиновія Марцюка з Озірної) повстанського руху під егідою ОУН, УПА, УГВР, ко­ментарів до документів, що стосуються історії фінансів ОУН й інших питань, які є предметом дослідів автора, окрім, оригіна­льних документів з архіву Зиновія Марцюка, останній не має жодного відношення. Усе це зроблено виключно за ініціативою автора дослідження;

3) Зиновієм Марцюком надано авторові лише окремі докумен­ти з його архіву. Все інше — реконструкції, спостереження, мір­кування та висновки автора цієї книги.

Адвокат доц. д-р Олександр Панченко, м. Лохвиця Полтавської області, листопад, 2005 рік.

Краєві позиції та фінанси ОУН і УПА


Олександр Панченко
Краєві позиції та фінанси ОУН і УПА

Допомога українським політв'язням
(Із документів одного приватного архіву)

Видавництво "Гадяч" Полтавської обл. 2006
ББК 63.3(4УКР)62 п 16
ISBN-966-8285-40-9

середу, 29 квітня 2009 р.

ВСТУПНЕ СЛОВО МИРОСЛАВА ПРОКОПА ДО ПЕРШОГО ВИДАННЯ КНИГИ «УГВР»

Особлива вартість праці Олександра Панченка в тому, що він розглядає Українську Головну Визвольну Раду не тільки як верховне політичне керівництво організованої визвольної боротьби українського народу під час Другої світової війни, отже, як формацію революційного типу, про що вже існує деяка література, — але передусім як структуру державно-правного характеру і визначує її місце в історії держави і права України 20 століття, — а цей аспект УГВР досі досліджений дуже мало. Таким чином, праця автора має піонерський характер, вказує шлях іншим.
Конкретно автор аналізує історичні передумови постання УГВР, юридичні принципи її творення, організаційну побудову, її устрій і плятформу, її місце серед діючих українських сил, її подібність і відмінність в порівнянні із її попередниками періоду української демократичної революції 1917 і наступних років та часово ближчими формаціями, як екзильний уряд УНР і його Українська Національна Рада, Українське Тимчасове Правління 1941 року, УНРада 1948 року. Завжди однак в центрі тих аналіз поставлене питання присутносте чи неприсутносте державно-правних атрибутів тих формацій. З таким основним критерієм автор підходить також до УГВР. Це дуже вимовне, бо воно вказує наскільки тепер, при кінці 20 століття і п'ять десятиліть від часу постання УГВР, мислення дослідника сходяться з основними спрямуваннями творців УГВР.
А втім засновники УГВР у 1944 році уявляли її іменно як установу державно-правного характеру. Вони були свідомі, що тисячі організованих кадрів визвольного підпілля і повстанці, які вели боротьбу проти німецьких окупантів, будуть продовжувати її також проти окупаційної совєтської влади і що ця боротьба проти дуже переважаючих сил буде довго тривати хай тільки на обмеженій території України, та що вона вимагатиме об'єднаного керівництва. Таким загально-національним керівництвом не могла бути сама ОУН чи мілітарна сила УПА, тому засновники УГВР прагнули забезпечити існування в окупованій московськими комуністами Україні орган незалежної української влади, яка спирається на організованих підпільних і повстанських кадрах ОУН і УПА, а рівночасно на підтримці ширших кіл українського народу і таким чином висловлює його волю у різкому протиставленні до агентурного уряду УРСР.
Як показали події другої половини 1940-их рр., УГВР була фактично такою владою на окремих частинах української землі, і населення виконувало її доручення, як наприклад, у бойкоті совєтських виборів у 1946 і 1947 роках, у протиставленні насильній колективізації, в обороні прав Української Католицької Церкви. Це був наче уряд чи сурогат уряду, отже влада з населенням і територією, а це визначує три атрибути держави. Така настанова мала також вагоме значення в морально-політично-концепційному відношенні як орієнтир для народу, в якого ідея державної незалежности видавалась погребаною в результаті довгого поневолення і якого офіційні репрезентанти, чи правителі приймалися народом як чужі, накинені сторонньою імперською силою. В таких умовах УГВР появлялася як невідкладна закономірність в житті українського народу в час, коли німецькі нацисти і московські комуністи відмовляли йому у праві на існування взагалі, а на всій території Украіни не було тоді, себто у 1944 році тав пізніших роках ніякої іншої самостійницької загально-національної сили, яка могла б перебрати на себе відповідальність за визвольну боротьбу народу.
У своїх дослідженнях УГВР автор постійно наголошує її зв'язок з довгою історичною традицією визвольної боротьби народу, розглядає її як одне звено в довгому ланцюзі спадковости державно-правової ідеї народу. Це, зокрема, відноситься до згаданої вже традиції національно-демократичної революції 1917 і наступних років, до традиції УНР, яка зрештою була віддалена від УГВР, точніше від її творців, часово тільки одним поколінням. Близкість до того періоду віддзеркалена навіть у термінологічному пляні обох етапів, отже і її установ, напр., такі окреслення як рада, універсал, Генеральний Секретаріят та ін.
Для вивчення предмету своїх студій автор забезпечився широкою базою першоджерельних документів доби, підручників найновішої історії, свідченнями учасників і очевидців. В цьому відношенні він також піонер, він полегшує працю майбутнім дослідникам, які зможуть поглиблювати дальші студії про УГВР, а також рецензентам і критикам для оцінки, доповнення, схвалення чи застережень.
28 травня 1998, доктор права Мирослав Прокоп,
США.